Консультація для батьків та вихователів інклюзивної групи
на тему:
«Мовленнєвий режим»
У навчанні дітей з особливими освітніми потребами можна зіштовхнутися з такою проблемою, як невиконання озвученої інструкції. Чому таке трапляється?
Якщо дитина щось не виконує, коли їй сказали, пояснили й ще раз пояснили – це не обов’язково означає, що над вами знущаються, вас не поважають. Цілком ймовірно, не розуміють. Дитина не зрозуміє складні речення, переобтяжені зворотами. Або це можуть бути речення, де є інструкція на кілька кроків уперед. Якою є реакція дитини? Вона зробить те, що змогла зрозуміти із сказаного. Тобто, якщо речення описує діяльність на кілька кроків наперед, дитина може зробити замість трьох послідовних дій одну, дві або жодної. А все пов’язано з тим, що ваше мовлення занадто швидке або складне. З’ясовують:
• що дитина розуміє
• скільки слів у реченні можна з’єднати, щоб конструкція стала простішою для усвідомлення і виконання.
Тобто, мовленнєвий режим – це спосіб обмеження мовлення, щоб максимально зрозуміло висловлювати думки та інструкції. Тут має значення: швидкість, з якою говорите, чіткість, простота фрази, довжина фрази, у певних випадках треба переконатися, що дитина дивиться на вас, коли ви говорите. Окрім цього, супроводжуйте мовлення жестами. Їх повинно бути значно більше, аніж, якщо б ви розмовляли з будь-якою іншою дитиною.
Також пам’ятайте, що мислення дитини з ООП буває надто конкретним. Отже, вживання слів у переносному значенні вона інколи не зрозуміє. Жарт також не розумітиме. Іронію і сарказм може не відчути. Відповідатиме на запитання так, як зрозуміла. Або може повторити запитання, можливо, з такою ж інтонацією, або з іншою, незвичною для вас. Це не свідчить про те, що над вами знущаються. Можливо, дитина не вміє соціально прийнятно чи правильно відповідати на це запитання.
PECS – система альтернативної комунікації, яка дозволяє дитині з порушеннями мовлення спілкуватися за допомогою карток. Обов'язковою умовою для початку навчання за системою PECS є наявність в дитини бажання щось отримати або зробити. Мета занять – вихованець навчається повідомляти про бажання отримати певний предмет або робити щось, використовуючи картки з зображеннями.
Існує 6 етапів протоколу PECS, а також етап, пов'язаний із застосуванням
додаткових навичок:
Етап I. «Як» здійснити спілкування
Етап II. Відстань і наполегливість
Етап ІІІ. Розрізнення карток
Етап IV. Структура речення
Додаткові навички
Етап V. Відповідь на питання «Що ти хочеш?»
Етап VI. Коментування.
Яким є прохання за допомогою карток? На кожному етапі різне.
Етап I. «Як» здійснити спілкування.
Основна мета першого етапу навчання РЕСS – навчити вихованця подавати комунікативному партнеру картку, для того, щоб отримати той предмет, який він хоче. Так дитина вчиться способу, як звернутися з проханням і усвідомлює, для чого потрібна комунікація.
Етап II. Відстань і наполегливість.
Основна мета другого етапу – закріпити і узагальнити навичку, отриману на першому етапі – подача картки комунікативному партнеру, для того, що б отримати бажаний предмет.
Але, якщо на першому етапі дитині слід лише подати картку, то на другому етапі очікувана складніша реакція. Наприклад, взяти картку, встати з-за столу, і, підійшовши до дорослого, покласти йому в руку картку. Або, коли вихованець не сидить за столом. Якщо бачить, що дорослий тримає в руках бажаний предмет, він йде до столу, бере картку і разом з карткою підходить до дорослого.
Етап ІІІ. Розрізнення карток.
Навчання відмінності щодо карток відбувається саме на третьому етапі, коли первинні навички комунікації вже закріпилися. У підсумку вихованець навчається вибирати картку бажаного предмета з усіх карток, які є в його комунікативній книзі або на дошці.
Етап IV. Структура речення.
Основною метою четвертого етапу є ускладнення реакції. Якщо раніше дитина подавала одну картку, щоб попросити бажану дію або предмет, то тепер вчиться складати кілька карток у речення. Тобто, прикріплювати у рядок кілька карток на смужку зі липучкою і подавати цю смужку. Очікуваний результат такий: вихованець просить предмети, які містяться або не є в полі зору, за допомогою фрази, що складається з кількох слів. Розгортає книгу, знаходить символ «Я хочу», наклеює його на смужку, знаходить зображення предмета, наклеює на смужку, відриває смужку від книги, підходить до комунікативного партнера і подає цю смужку.
Додаткові навички.
Завдяки PECS дитина може засвоїти такі додаткові навички: просити про допомогу, відповідати на запитання «так» або «ні», просити про перерву, реагувати на інструкцію «зачекай».
Етап V. Відповідь на питання: «Що ти хочеш?» (прохання як відповідь на запитання);
На цьому етапі PECS дитина учиться відповідати на запитання «Що ти хочеш?». Таке запитання на попередніх етапах приглумлює ініціативу.
Етап VI. Коментування.
На цьому етапі вихованець учиться привертати увагу дорослого задля того, щоб поділитися своїми спостереженнями про зміну в середовищі. Часто діти привертають увагу дорослих до якихось цікавих, на їх думку, предметів або явищ. Прикладом цього є: «Мамо, дивись, яка гарна квітка», «Мамо, дивись, які гойдалки» тощо. Для дитини з особливими освітніми потребами іноді це складно. Щоб навчити її ділитися своїми спостереженнями з іншими, беруть картку «Я бачу». І звернення на комунікативному планшеті тоді має вигляд: «Я бачу» «вантажівку».
Найчастіше можете стикатися вже з комунікацією 3–го етапу і подальших. На перших двох етапах дитина навчається розуміти, як можна спілкуватися, як за допомогою зображень висловити бажання співрозмовнику, вчиться наполегливості, долати різні відстані для отримання бажаного. На третьому етапі дитина обирає картку з зображенням бажаного предмета або дії та приносить картку комунікативному партнеру, найчастіше дорослому. На четвертому етапі вихованець вчиться викладати з карток речення. Наприклад, «Я хочу» «цукерку».
Таке речення збирається на спеціальному планшеті.
Також для прохань можна використовувати не лише комунікативну теку з набором карток та планшетом (зона для складання з окремих слів речення), а й електронний планшет, де встановлено необхідне програмне забезпечення або інші комунікатори.
Звичайно, для людей, які у повсякденному житті не зустрічалися з альтернативними засобами комунікації, такий спосіб спілкування здаватиметься дивним. Проте це інколи єдиний спосіб, за допомогою якого дитина з особливими освітніми потребами може спілкуватися на даному етапі розвитку. Такий засіб альтернативної комунікації, як ПЕКС, простий, зрозумілий для дітей і дорослих, допоможе одноліткам зрозуміти учня з ООП. А незвичність якраз і привертає увагу однолітків до дитини з ООП тим, що слугує підвалиною до налагоджування стосунків. Упереджене ставлення можуть формувати висловлюваннями й діями значущі дорослі, часто не помічаючи цього. Тому корисно паралельно проговорити, що ми різні, а для того, щоб зрозуміти один одного, можемо обирати допоміжні засоби.