БАТЬКИ
– ЦЕ БАТЬКИ, А ДРУЗІ – ТО ДРУЗІ
Для
дитини важливо мати навички, які дозволять їй встановлювати конструктивні
взаємини, які відповідають її періоду життя – і коли вона маленька, і коли
стає дорослою. Має бути фізичний простір – двір, гуртки, секції, садочок, школа,
дача, де дитина знаходить своїх ровесників, з якими вона проводить час.
У
різний вік дитини різною є основа для дружби, різний ґрунт. У дитячому садочку
– це спільні інтереси, або спільна діяльність. Пізніше на перший план виходять
ціннісні компоненти.
«Дитині важливо знати, що є хтось такий самий, як
вона (а не лише дорослі директивні люди), і хтось, хто слабший за неї – молодші
брат, сестра, домашня тваринка – той, за кого вона може турбуватися, по
відношенню до кого вона може бути сильною», – каже Катерина Левін.
Особливість дитячої дружби в тому, що діти разом
дорослішають.
Саме тому вона часто така міцна. І навіть, якщо в дорослому віці дружбі настає
кінець, то всередині людини цей друг дитинства залишається назавжди. «Цей друг дитинства дуже важливий. Це той, з
ким ти разом ставав дорослим. Це друг, над яким не має сили час».
Стандартів і шаблонів якості дружби і кількості
друзів немає.
Це дуже індивідуально. Дитина може мати одного-двох друзів, починаючи з
раннього віку, і вона може з ними йти по життю дуже довго. А може щомісяця
здобувати нових товаришів. Це все процес.
Важливо
те, як ми супроводжуємо дитину в
її дружбі, вважає психотерапевт
і доктор психологічних наук Віталій Климчук. Не варто давати оцінку
друзів – з цим дружи, бо він хороший, а від цього тримайся подалі. Діти самі
розберуться, хто хороший, а хто поганий.
«Дуже важливо з’ясовувати, обговорювати, з ким дитина дружить. Їй важливо поділитися з нами – що ви робите разом, що подобається в цій людині, про що спілкуєтеся, чого в неї ти навчилася, що вона в тебе. Таким чином ми розширюємо платформу, на основі якої може будуватися дружба. Запитуючи, обговорюючи і не осудно ставлячись до вибору дитини, ми лишаємо двері завжди відчиненими і завжди є шанс помітити більше».
Батьки мають бути з дитиною в її переживаннях. Різних. Важливо, щоб
дитина відчувала, що вона не одна, поки вона не може бути одна. Щоб дитина
відчувала, що в її зіткненнях з життям, світом, в її почуттях, розчаруваннях і
образах ми, батьки, – разом з нею. Вдома дитині потрібні ті, на кого можна спертися,
хто її підтримає саме з позиції, що вони досвідченіші.
«З рівним можна взаємодіяти, можна дружити, але
спираються – на того, хто сильніший», – каже Віталій Климчук.
На
багато питань батьки можуть допомогти
дітям знайти відповіді, але в жодному разі не запропонувати вже готові.
Батькам важливо помічати ступінь задоволення дитиною свого життя загалом – що в
дитячому садочку, про що думає, в які ігри грає, які малюнки малює.
