«Соціальна адаптація дітей дошкільного віку до умов закладу дошкільної освіти згідно вимог діючих програм. Розвиток емоційного інтелекту дошкільників»

Консультація

«Соціальна адаптація дітей дошкільного віку

до умов закладу дошкільної освіти згідно

вимог діючих програм.

Розвиток емоційного інтелекту дошкільників»

                  Підготувала

                                 вихователь-методист

                                                Вертіївського ДНЗ «Колосок»

                    Передня О.А.

Здатність людини справлятися зі своїми емоціями напряму визначає якість її життя. У сучасному світі, сповненому стресогенних ситуацій, успіху досягають ті, хто знає і розуміє свій внутрішній світ, адекватно реагує на події, здатен до емпатії та конструктивної взаємодії з іншими людьми. Як виховувати успішних особистостей з розвине­ним емоційним інтелектом, слід прислухатися до порад сучасних фахівців педагогіки та психології.

         Діти зростають у динамічному, непередбачуваному, часто прагматичному, ци­нічному, комп’ютеризованому світі. Вплив техно­логій на розвиток малечі настільки великий, що говорять про так зване «екранне покоління».

Дитина XXI століття без допомоги доросло­го може запам’ятати послідовність «кнопкових дій» - увімкнути техніку, вправно керувати «мишкою» і грати в ігри на планшеті. Однак, як слушно зазначає відомий психолог В. Зінченко, за допо­могою однієї кнопки можна ввімкнути телевізор, а за допомогою іншої – запустити смертоносну міжконтинентальну ракету. І тут важливо – що саме керує людиною, яка натискає кнопку.

Тому сьогодні на перший план виходить роз­виток емоційної сфери дітей, формування в них правильних ціннісних орієнтирів. І тут дитині без допомоги дорослого аж ніяк не обійтися.

На жаль, сьогодні малята відчувають сер­йозний дефіцит позитивного впливу як з боку соціуму, так і з боку сім’ї. На дитячу психіку безконтрольно ллються потоки інформації, яка демонструє прояви агресії, неадекватні форми реагування, підмінює систему цінностей. Погір­шує ситуацію і відсутність міцного емоційного зв’язку між дітьми та їхніми батьками, збіднення змісту спілкування, форм сімейного дозвілля. Ін­шими словами, більшість батьків емоційно, пси­хологічно відірвані від дитинства.

От і виходить, що діти – одна з найнезахищеніших категорій, відкрита всім вітрам, здебільшого холодним і пронизливим. Наслідки цього помітні вже змалку – прояви агресивної поведінки, закритість, небажання дорослішати, нерозуміння емоцій, своїх та інших людей, невміння адекватно їх виражати.

Заклад дошкільної освіти має стати для дітей тією оазою, де вони знайдуть розуміння, «живе» спілкування, опанують найскладнішу науку – усвідомлювати, розпізнавати, контролювати свої емоції, а отже, навчаться керувати своєю пове­дінкою та розуміти емоції інших людей. Саме ці необхідні дитині навички складають суть такого феномена як «емоційний інтелект» Саме на це нас націлюють освітні програми за якими працюємо з нашими дошкільниками.

Що таке емоційний інтелект?

Поняття «емоційний інтелект» уведено в на­уковий обіг американськими психологами П.Саловеєм і Дж. Майєром у 1990-х роках.

Емоційний інтелект – сукупність менталь­них здібностей, які сприяють усвідомленню і розумінню власних емоцій та емоцій інших людей; здатність використовувати емоції для підвищення ефективності інтелектуальної діяльності та міжособистісної взаємодії.

У 1995 році американський психолог Д. Гоулман у книзі «Емоційний інтелект» визначив цю здатність людини як провідну детермінанту успі­ху її життєдіяльності й створив п’ятикомпонентну модель цього явища.

Д. Гоулман писав: «Якщо ваші емоційні схиль­ності непідвладні вам, якщо у вас не розвинута самосвідомість, якщо ви не здатні впоратися зі своїми руйнівними емоціями, якщо у вас немає співчуття і ви не спроможні побудувати добрі стосунки, то не має жодного значення, наскільки ви розумна людина, все одно ви не просунетесь далеко, будете тупцяти на одному місці».

Модель емоційного інтелекту (за Д. Гоулманом)

1.  Самопізнання (знання і розуміння власних емоцій).

2. Саморегуляція (вміння керувати своїми емоціями і виражати їх у прийнятний спосіб).

3. Самомотивація (здатність входи­ти в емоційні стани, що сприяють досягненню успіху).

4. Емпатія (розуміння емоцій інших людей, здатність до співчуття).

5. Соціальні навички (здатність вступа­ти в міжособистісні стосунки з іншими людьми і підтримувати їх).

Вікові особливості розвитку емоційного інтелекту

Виховання емоцій – серйозна, копітка, делі­катна справа. Вона вимагає від дорослого так­товності, коректного індивідуального підходу до кожної дитини, знання та розуміння особливос­тей розвитку в різні вікові періоди.

Вік немовляти

Перший рік життя дитини – перша стадія її психосоціального розвитку. Основне завдання в цей період – формування в немовляти базової довіри до світу. Дитина, в якої повною мірою розвивається відчуття базової довіри, сприймає соціальне середовище як безпечне і стабільне місце, а людей – як турботливих, уважних і на­дійних. Розвиток базової довіри залежить від найближчих рідних, їхньої любові, турботи, уваги, якими вони оточують немовля.

Для дитини надзвичайно важливо, щоб поряд з нею була людина, яка розуміє всю гаму її емоцій, її сигнали, адекватно на них реагує, допомагає заспокоїтись (а це вже елементи саморегуляції!), дає відчуття впевненості й захисту, оточує пози­тивними емоціями. Зазвичай такою людиною, яка закладає основи емоційного інтелекту, є мама.

«Люди, які з молоком матері ввібрали базові відчуття безпеки і впевненості, як правило, вмі­ють зберігати спокій, упевненість у найбільш небезпечних життєвих ситуаціях, розуміють про­яви своїх та чужих емоцій!»

(А. Маслоу).

Якщо ж мати недостатньо задовольняє потре­бу дитини в любові та безпеці, якщо маля відчу­ває відторгнення, байдуже, вороже ставлення, то в його психіці закріплюються тривога, побоюван­ня, підозрілість, недовіра.

Ранній вік

З 1 до 3 років дитина утверджує себе, вчить­ся справлятися зі своїми емоціями – це міц­на основа розвитку емоційного інтелекту. Малюк прагне відчути свою силу – те, що він здатен впливати на цей світ, проявляти свої емоції. Йому важливо відчувати, що він має певний контроль над своїми переживаннями, наголошує Лора Маркхем.

Малюк учиться називати словами почуття, свої та інших людей, поступово починає розуміти, що в кожної людині є внутрішні межі, які необхід­но поважати і не можна порушувати. Результат цього проявляється, наприклад, у такій ситуації: коли інша дитина відбирає в малюка іграшку, він може плакати, сердитись на свого товариша, але не стане його бити, бо розуміє, що битися – по­гано, недопустимо.

У малюка розвиваються емпатійні здібності, здатність адекватно реагувати на емоції інших людей. Він вчиться стримувати свої імпульси, бажання, що є, за словами британського психо­терапевта Сью Герхард, основою сили волі, са­моконтролю.

Дорослі, які проявляють до дитини, навіть у моменти її вибухової поведінки, толерантність, розуміння її почуттів, допомагають їй розвивати здатність регулювати свої емоції. А от покарання за погану поведінку, вередування викликають у маляти душевний біль, розчарування і знижують здатність до саморегуляції.

Діти, які відчули розуміння та співчуття до себе, вже мають той життєвий досвід, який по­тім зможуть використовувати, співпереживаючи іншим людям.

На жаль, бувають випадки, коли дитина набу­ває зовсім інший досвід. Наприклад, малюк гірко плаче – це сигнал для батьків! Але вони «виховують» дитя, залишаючи його на самоті зі своїми емоціями, промовляючи: «Поплаче і перестане». Результат буде несподіваним для них: дитина легко збуджуватиметься, впадатиме в істерику, щоб домогтися свого плачем і криками. У пер­спективі – «складний» характер, протистояння з батьками, переконання в тому, що дорослі її не розуміють, не можуть допомогти розібратися з почуттями.

Дошкільний вік

Вік від 3 до 6 років – період розвитку емпатії. Про значення емпатії в людських стосунках писав В. Зеньковський: «Головний принцип вихо­вання: людина небайдужа. Ця елементарна со­ціальна чуйність... відкриває «двері і вікна» для проникнення в чужий внутрішній світ для роз­криття свого".

Дитина в цьому віці може назвати почут­тя, впоратися зі своїми емоціями, виразити їх за допомогою слів, а не істерики, гніву, плачу. Усвідомлення своїх переживань, емоцій – одна з важливих ліній розвитку самосвідомості – центрального новоутворення дошкільного ди­тинства, що формується завдяки інтенсивно­му інтелектуальному, особистісному розвитку. Самосвідомість проявляється в самооцінці – в тому, як дитина оцінює свої емоції, риси, можливості, вчинки.

Вправи на розуміння емоцій

Подані вправи спрямовані на розвиток у дитини-дошкільника вміння розпізнавати, розуміти емоції, керувати ними.

Я «читаю» емоції

Психолог пропонує дитині подивитися на картки, на яких зображені обличчя людей у різних емоційних станах. Дитина має визначити, яка емоція зображена, і пояснити, чому вона так вважає.

Потім до кожної картки психолог просить вибрати із запропонованих сюжетних картинок, які зображують різні життєві ситуації, ту, яка відповідає емоції, а також дібрати певний колір (малюкові пропонуються кольо­рові фішки, де світлі кольори символізують позитивні емоції, а темні – негативні).

Згодом психолог пропонує дитині пригадати, чи були в її житті певні ситуації, коли вона сама була в та­кому стані, як почувалася.

Психолог. Подивись іще раз на картки і ска­жи, які з намальованих тут емоцій ти переживаєш частіше. Яку емоцію відчуваєш саме зараз? Візь­ми якусь картку і скажи, про що думає зображена на ній людина, що в неї на душі.

Цю вправу можна повторити через деякий час, щоб побачити, які емоції переважають у дитини, як зміню­ється її стан.

Психолог також може виконувати цю вправу: розпо­відати дитині про свої емоції та пов'язані з ними жит­тєві ситуації зі свого дитинства, акцентувати увагу на тому, що людина може відчувати будь-які емоції, це нормально, головне вміти їх усвідомлювати та керува­ти ними.

Чарівна сила доброго слова

Психолог показує зображення Баби Яги. Діти по черзі висловлюють свої думки: чому вона така сердита, підступна, і як можна допомогти їй виправитися.

Дорослий пропонує дітям подарувати Бабі Язі добрі, лагідні, теплі слова.

Психолог. Зараз ваші слова, як пташки, по­летять до Баби Яги. Заплющте очі й «посадіть» собі на язичок тепле, ніжне слово. Тепер голосно й чітко промовте його. Ось воно полетіло через гори, моря, океани, прямісінько в гущавину лісу, до хатинки на курячих ніжках.

Дорослий по черзі торкається плеча або руки кож­ної дитини – і слова «летять». У цей час непомітно для малят перевертає портрет зворотним боком, на якому зображена усміхнена бабуся.

Після того як кожна дитина промовила своє слово, уявила його «політ», малятам пропонують розплющити очі й оцінити свою «роботу». Це – наочний приклад ча­рівної сили слова.

Емоції знаю, про них розповідаю

Перед дитиною висить «Гірлянда емоцій» - нани­зані на нитку картки, на яких зображені різні вирази обличчя.

Психолог пояснює, що всі ці емоції переживає кож­на людина впродовж свого життя, і їх необхідно знати «в обличчя», розуміти, щоб уміти ними керувати, бути здоровою людиною, правильно поводитись у кожній життєвій ситуації. Познайомитися з емоціями допомо­жуть незвичайні друзі.

Психолог показує малюкові схему для складання розповіді про емоцію, пояснює символічні позначки. Дитина за власним вибором знімає з гірлянди картку з певною емоцією, чітко називає її «ім'я» і розповідає про неї за допомогою схеми.

Квітка розуміння

Закінчувати кожну зустріч дитини з психологом мож­на таким чином: дорослий дає в руки малюкові макет багатошарової квітки, пелюстки якої непомітно стягнуті ниткою («квітка» закрита), і говорить, що це незвичайна квітка на ім'я «квітка розуміння».

Психолог. Для того щоб квітка розкрилася, треба чітко сказати, що ти зрозумів після нашої зустрічі, про що дізнався, яке твоє ставлення до цього, точка зору.

Потім психолог пропонує закінчити речення: «Я сьо­годні зрозумів...», «Я тепер знаю, що...», «Я тепер умію...». Поки дитина відповідає (закінчує речення), дорослий непомітно для неї висмикує нитку, і «квітка розуміння» розкривається в її руках. Це справляє на малюка дуже сильний психологічний ефект (єдність інтелектуально­го й емоційного переживання).

Психолог пропонує дитині – «квітку розуміння», яка розпустилася в її руках, поставити у вазу й акцентує її увагу на тому, що це перша «квітка», яка розпустилася від її розуміння, знання, на шляху до мети – навчити­ся розпізнавати емоції, свої та інших, керувати ними. Психолог дякує дитині за творчу співпрацю, анонсує наступну зустріч.

* * *

Що краще розвинутий емоційний інтелект, то легше людині керувати своїми «емоційними хвилями», поведінкою, думками, встановлювати, вибудовувати «містки» довіри, доброзичливості з іншими людьми, бути більш упевненою в собі, дисциплінованою. Маємо надію, що й світ, у яко­му житимуть люди з високим рівнем емоційного інтелекту, буде більш світлим, мирним!

Схема для розповіді про емоцію

З якою мелодією дружить емоція – з ве­селою чи з сумною? (Можна заспівати «ля-ля-ля» в мажорі чи мінорі).

Якими кольорами можна намалювати її – «теплими» чи «холодними»?

У яких ситуаціях може проявитися ця емоція?

«Озвуч» думки людини, яка переживає цю емоцію, і спрогнозуй її поведінку. (Якщо обговорюється негативна емоція, дитина проговорює, як можна заспокоїти людину, як вона може сама себе заспокоїти)

Пам’ятка «Сім кроків до розвитку емоційного інтелекту»

Поради для батьків від Лори Маркхем

1.                Подивіться на ситуацію з точки зору дитини і поспівчувайте їй («Я знаю і розумію, як тобі важко залишити гру, але час обідати»).

2.        Дозволяйте дитині виражати емоції, навіть коли ви обмежуєте її в діях. (Дитина має пра­во на свої почуття. Вам необхідно допомогти виразити їх у найкращому способі. «Ти розсер­дився на хлопчика, тому що він зламав твою іграшку. Іди до мене, я допоможу тобі сказати йому, що ти відчуваєш»).

3.                Реагуйте на потреби, почуття, які прихову­ються за проблемною поведінкою дитини. (Така поведінка сигналізує про незадоволені потреби, про сильні почуття. Якщо їх трима­ти в собі, вони все ж таки вирвуться назовні у формі неадекватної поведінки).

4.                Коли бажання неможливо задовольнити, спробуйте зробити це за допомогою уяви. Уявивши, що бажання здійснилося, можна, хоча б на деякий час, зняти напруження, і дитина буде більш відкритою для почуттів та інших можливостей.

5.                Розкажіть історію з власного життя, що допо­може дитині зрозуміти свої почуття.

6.                Учіть дитину розв’язувати проблеми. Емо­ції – це сигнали. У більшості випадків, як тільки дитина відчує, що її почуття розуміють, приймають, вони втрачають свою владу над нею і починають відступати. Тоді відкрива­ються можливості для розв’язання проблеми. Іноді дитина може сама знайти вихід.

7.     Грайте! Гра – це дитячий спосіб набувати життєвий досвід. Найбільша частина того, що відбувається, знаходить своє відобра­ження в грі. З її допомогою можна керувати поведінкою.