Виховання без насильства!
Дитина – це людина! Ця маленька людина потребує виховання без
насильства: не окрикiв і покарання, а підтримки і мудрих порад батьків, не
жорстокого і злого поводження, а добра, турботи і любові. Але, на жаль, часто
найменше любові дістається нашим самим улюбленим людям. Дитина ще не може і не
вміє захистити себе від фізичного насильства і психічного тиску з боку
дорослого. Але діти вчаться у нас поведінці, манерам спілкування, крику, якщо
ми кричимо, грубості, якщо ми грубимо, жорстокості, якщо ми це демонструємо.
Дитина, яка виховується в умовах безправ'я, ніколи не буде поважати
права іншої людини. І, навпаки, добра, гарна поведінка дітей породжується
тільки добром. Дивно, але ненасильство набагато більше сприяє гармонійному
розвитку дитини, ніж грубе і жорстке поводження з нею.
Наші необдумані агресивні дії по відношенню до дитини часом можуть бути
викликані не провиною дитини, а нашій втомою, неприємностями і невдачами,
роздратуванням і т.д. Гнів, вилитий на дитину, нічому її не вчить, а тільки
принижує, ображає і дратує. Караючи свою дитину фізично, батьки наївно
вважають, що найкоротший шлях лежить «через сідниці», а не через очі і вуха.
Домагаючись видимого короткочасного послуху, батьки своєю жорстокістю виховують
фальш і обман, притупляють процес нормального розвитку дитини.
Жорстоке поводження з дітьми дуже часто викликає у них аж ніяк не
каяття, а зовсім інші реакції: страх, обурення, протест, образу, спрагу помсти
і компенсації, руйнування моральних гальм, прагнення до обману і спритності,
агресивну поведінку, зниження самооцінки, ненависть до себе і оточуючих (якщо
дитину часто б'ють).
Жорстоке поводження з дітьми, зазвичай, також викликає затримку їх психічного і
соціального розвитку. Так, діти не завжди поводяться, як чисті й лагідні
янголи, і виховувати їх - справа дуже нелегка. Але з усіх важких ситуацій, у
які вони часом ставлять своїх батьків, потрібно шукати вихід без приниження
людської гідності дітей, без застосування образ і, тим більше, тілесних
покарань.
Вийти з ситуації, коли раптом здасться, що потрібно
застосувати покарання, або попередити таку ситуацію допоможуть наступні
рекомендації:
* Прислухайтеся до своєї дитини, намагайтеся почути і зрозуміти її. Вислухайте
проблему дитини. Не обов'язково погоджуватися з її точкою зору, але завдяки
батьківськiй увазі вона відчує свою значимість і людську гідність.
* Приймайте рішення спільно з дитиною, а також дайте їй право приймати
самостійні рішення: дитина більш охоче підкоряється тим правилам, які
встановлювала сама. При цьому ми не заперечуємо, що деякі рішення можуть
приймати тільки батьки. Надайте дитині можливість відпочити, переключитися з
одного виду діяльності на інший.
* Вимагаючи чогось від дитини, давайте їй чіткі і ясні вказівки. Але не
обурюйтеся, якщо дитина, може щось не зрозуміла або забула. Тому знову і знову,
без роздратування, терпляче роз'яснюйте суть своїх вимог. Дитина потребує
повторення.
* Не вимагайте від дитини відразу багато чого, дайте їй поступово освоїти весь
набір ваших вимог: вона просто не може робити все відразу.
* Не пред'являйте дитині непосильних вимог: не можна від неї очікувати
виконання того, що вона не в силах зробити.
* Не дійте зопалу. Зупиніться і проаналізуйте, чому дитина поводиться так, а не
інакше, про що свідчить її вчинок.
* Подумайте, в чому складність ситуації, в яку потрапила дитина? Чим ви можете
їй допомогти в цій ситуації? Як підтримати її?
Нехай основним методом виховання буде ненасильство!
