Не плач, малюче!
Дуже часто, в моїй практиці, я
спостерігаю, що величезною проблемою для батьків, які хочуть, щоб дитина в садочку перебувала і відчувала себе комфортно
без сліз
- привести
свого малюка до дитячого садка і залишити його там. Тобто залишити дитину в
садку — проблема не така велика. Проте зробити так, щоб малюк не розплакався,
не хапався щосили за батьків— ось справді складне завдання. Я хочу розповісти батькам про те, як змінити
ситуацію, зробити так, щоб дитина йшла в садок із задоволенням та
усмішкою, не почувалася кинутою і самотньою, не переживала прикрість і
нерозуміння.
Я хочу,
щоб ви, батьки на мить відчули себе маленькими, щоб краще
зрозуміли те, відчуває ваша дитина, яку привели
до дитячого садка.
♦ Дитина прийшла з вашого дому, де все їй відомо, а тут їй страшно, оскільки все здається абсолютно
незнайомим для неї.
♦ Ваша дитина ще докінця
не розуміє, не усвідомлює навіщо її сюди привели, чому не можна залишатися вдома і гратися цілий день.
♦ Тому вона дуже хоче
повернутися туди, де їй тепло, спокійно і звично, тобто додому. І від того починається перші сльози і всхлипування.
♦ Вона вперше бачить, тому
боїться нових для неї людей — помічника вихователя, вихователя групи, куди привели дитину та інших незнайомих дорослих в дитсадку.
♦ Більшість дітей поки що не вміють знайомитися з іншими дітьми
і вважають навколишнє середовище, куди їх
привезли, ворожим для себе.
♦ Дитина ще не готова емоційно, спокійно
відірватися від мами або тата, тому, що не почувається в безпеці, коли їх немає
поруч.
Є ще багато почуттів, які переживає дитина.
Але не всі вони усвідомлені нею і не всі можуть бути
висловлені вам. Якщо ви запитаєте в малюка, чого він плаче,
він не завжди зможе
відповісти вам.
Але є випадки
часто
коли дитина, яка в садку вже не вперше, та при цьому ніяк не хоче відпускати свою
рідну і улюблену близьку їй людину?
Тоді , батьки, я як психолог, раджу слідуюче:
• Малюк може досі відчувати страх перед
новими обставинами в садочку або вихователькою
(помічником вихователя). Тобто обговоріть з дитиною про цей страх, що саме
її бентежить.
• Дитина може ображатися на батьків за те,
що вони залишають її саму і швидко
йдуть додому чи на роботу без неї.
Моя порада - Навчіться
«відпускати» дитину емоційно, тоді і їй буде набагато легше, не
хвилюйтесь, як її там в стінах закладу і так далі. Ми, педагоги, намагаємось все зробити для комфорту і швидкого звикання
вашої дитини
• Не треба залякувати дитину дитячим
садком в інший, «не дитсадковий»
час («Якщо погано поводитимешся, віддам тебе в садок на весь день!»).
• Не слід погіршувати ситуацію, раз у раз
повторюючи дитині про те, що вам треба скоріше йти, що вам ніколи, що
ви спізнюєтесь на роботу. Намагайтесь планувати свій ранок так, щоб у
вас був час поспілкуватися з дитиною, спокійно дійти до садка, поговорити
з вихователькою, обійняти і поцілувати свого малюка. Інакше в дитини виникне
відчуття, що ви від неї біжите геть.
• Не говоріть дитині, що, якщо вона
плакатиме, ви взагалі за нею не прийдете. Дитина
обов’язково запам’ятає ваші слова. Вони його злякають, адже найбільший дитячий
страх — це страх загубитися і
залишитися самому.
• Не брешіть дитині. Не можна говорити
малюкові, що нікуди не підете, і при цьому йти тоді, коли він захопився грою.
Це дуже боляче і прикро.
Не обманюйте дитину, кажучи, що
нікуди не підете. Вона сприйматиме це як обман.
А тепер розглянемо правильне розв’язання проблеми. Я хочу, щоб вранці діти з гарним настроєм вітали дитсадок.
• Перш ніж вести малюка до дитячого садка,
намагайтесь створити позитивний образ садка у його
свідомості. Розповідайте про те, як у садку цікаво, як весело грати з
дітьми, дізнаватися щось нове, які там є іграшки, що дитина буде робити на
занятті з вихователем.
• Почніть освоювати територію садка ще до
того, як малюк його відвідуватиме. Попросіть дозволу в адміністрації
погуляти на майданчику, зайти в групу. Для дитини дуже важливо, щоб
обстановка була хоч трохи знайомою.
• Ще до початку відвідування садка
створюйте більше таких ситуацій, у яких дитина могла б спілкуватися з
іншими дітьми. Навчіть її грати в спільні ігри, знайомитися, ділитися,
відстоювати свої інтереси. Спостерігайте за нею
і робіть висновки, як вона буде вести себе в дитячому колективі. Повідомте
вихователя, психолога, якщо виникають якісь питання, щоб ми разом змогли
зробити перебування в колективі спокійним і цікавим для самої дитини.
• Те, що я зазначала вище - іноді причина дитячих сліз у садку — небажання
батьків відпускати малюка. Якщо мама, ледь не плачучи, тримає малюка за ручку і насилу відпускає до дітей, малюк плакатиме і сам,
намагаючись викликати ще більшу жалість у мами. Переконайте себе,
що в дитячому садку дитині комфортно, що їй весело грати з малятами, що
ви знайшли хорошу виховательку тощо. Не хвилюйтесь даремно, не варто!
• Якщо ви розумієте, що вам важко
впоратися з емоціями, а комусь із близьких зробити це простіше, або
дитина когось із близьких відпускає легше, нехай саме ця людина і
відводить малюка до садка. Наприклад, з мамою розлучатися важко, а з татом
трохи легше? Тоді нехай тато відводить дитину вранці по- можливості.
• Похваліть дитину «за мужність і
героїзм», якщо вона зуміла впоратися зі своїми емоціями, тобто якщо
раніше вона плакала, а сьогодні спокійно вас відпустила,
не забудьте увечері похвалити його.
• Саме в цей
період, дуже частіше
говоріть малюкові про те, як ви його любите. Розкажіть про свої почуття, які
виникають у вас тоді, коли він у дитсадку: «Я дуже сумую за тобою. Але я
знаю, що тобі в садку добре і весело. Час мине дуже швидко. Я за
тобою прийду, і разом ми гулятимемо. Я теж чекаю вечора».
І ще, найголовніше:
шановні батьки, пам’ятайте, що Ваш малюк не винний у
тому, що йому саме без Вас страшно і самотньо. Тому
не сваріть дитину за сльози вранці, і вам і дитині важко зараз, але повірте – ми все робимо для того, щоб цей
адаптаційний період пройшов без сліз пошвидше, створюємо умови, наближені до
домашніх, проводимо заняття для полегшення звикання, музична терапія для
підвищення емоційного стану та зняття емоційної напруги в групі.
Бажаю гарного і легкого перебування в дитсадочку, швидкого і комфортного
звикання!