Про
взаємодію ЗДО і сім’ї у розвитку, вихованні та забезпеченні психоемоційного
благополуччя дітей.
Взаємодія закладу дошкільної освіти (ЗДО) та сім'ї є головною умовою для успішного
розвитку, виховання та забезпечення психоемоційного
благополуччя дитини. Тільки синергія педагогів і батьків створює безпечний простір, де малюк
може гармонійно рости та адаптуватися до світу.
Психоемоційне благополуччя та
адаптація включає в себе:
- спільна підготовка дитини до садка,
поступове збільшення часу перебування, обмін інформацією про звички малюка;
- створення єдиного «поясу безпеки», де
дитина відчуває підтримку як від мами з татом, так і від вихователя;
- залучення практичного психолога ЗДО для
вирішення вікових криз, дитячих страхів чи конфліктів.
Розвиток та виховання найкращим чином відбувається коли:
- є спільні ігри, читання книг, закріплення
здобутих у садку знань удома;
- навчання дитини взаємодії в колективі,
ділитися, розв'язувати конфлікти мирним шляхом;
- формування культурно-гігієнічних
навичок, загартовування, дотримання режиму сну та активності.
Ключові принципи взаємодії:
- батьки й вихователі є рівноправними
учасниками освітнього процесу, які поважають авторитет один одного;
- узгодженість дій удома та в дитячому
садку (наприклад, однаковий режим дня, правила поведінки та методи заохочення);
- демократичний підхід, де батьки мають
доступ до інформації про життя дитини в групі;
- врахування особливостей кожної родини та психологічного
стану кожної дитини.
На активізацію співпраці батьків, вихователів і дітей у
формуванні емоційно-морального досвіду потребується робота у три етапи:
І етап – проектування взаємодії. Основна мета цього етапу
– уточнити рівень знань батьків про можливості емоційно-морального розвитку
дошкільників та визначити рівень готовності педагогів і батьків до співпраці з
даної проблеми. На цьому етапі необхідне попереднє обговорення планування взаємодії з
батьками, анкетування та тестування батьків. Попереднє обговорення, погодження
проблеми з батьками здійснюється на батьківських зборах у ході розробки планів
спільної діяльності. Анкетування батьків дозволяє уточнити багаж знань батьків
про емоційно-моральний розвиток дитини та визначити наявність бажання і їх
готовність до взаємодії з педагогами ЗДО.
ІІ етапом є підготовка педагогів і батьків до взаємодії,
підвищення психолого-педагогічної компетентності батьків. На цьому етапі встановлюється компенсуючі зв’язки
«Дошкільний заклад – родині», «родина – дошкільному закладі». Для того, щоб більше
батьків стали партнерами у реалізації цієї програми важливим є контакт і
ефективна взаємодія через створення атмосфери довіри і творчої свободи. Це
здійснюється через інформативні та активні форми роботи з батьками, зокрема:
консультації: групові та індивідуальні; інформаційні куточки для батьків,
педагогічні тренінги, що включають лекції, практикуми та рольові ігри. Основним
завданням цих форм роботи з батьками є розширення та уточнення знань батьків
про шляхи формування моральних норм, правил поведінки у дітей, наповнення їх
Я-образу позитивними моральними почуттями та переживаннями.
Тренінгові заняття проводяться з батьками з метою
розширення їх комунікативних можливостей, уявлень про себе і про дитину, пошуку
ними оптимальних методів виховання дитини. Кожна доросла людина має багатий
позитивний досвід вирішення різних проблем. Педагогічні тренінги допомагають
адаптувати цей досвід для ефективного вирішення будь-яких ситуацій сімейного виховання,
сприяють тренуванню педагогічному мисленню батьків. Адже аналіз сімейних
ситуацій в групі допомагає батькам поглянути на себе з боку, «очима інших», і
таким чином проаналізувати свою поведінку.
ІІІ етапом взаємодії дошкільного закладу і сім’ї є спільна
діяльність педагогів і батьків, яка сприяє поповненню емоційно-морального
досвіду дитини та передбачає проведення навчально-виховної роботи з дітьми по
збагаченню емоційної сфери дітей моральними почуттями та переживаннями,
здійснення колективної, творчої діяльності, проведення «Днів добрих справ»,
«Годин доброти», свят, виставок та інш.
Сформованість емоційно-морального досвіду дітей залежить
від розвитку їх пізнавальних інтересів, а оптимальною умовою формування у дітей
емоційно-морального досвіду є взаємодія дошкільного закладу і сім’ї, включення
батьків у спільну діяльність із педагогами і дітьми, стимулюванні їх активної
виховної позиції.