Дітей необхідно вчити дбати про власну безпеку та володіти
навичками здорового способу життя ще з раннього віку. В ігровій формі,
моделюючи різноманітні ситуації, малята навчаються пильності та
спостережливості. Психологічно готувати дошкільнят належно поводитися у разі
повідомлення про небезпеку (не панікувати, уважно слухати дорослого, виконувати
практичні дії і т. д.).
Замітка за підсумками
ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ДВОТУРОВОГО ФЕСТИВАЛЮ-КОНКУРСУ МИСТЕЦТВ «КРАЇНА КОБЗАРЯ»
Вертіївський
заклад дошкільної освіти «Колосок» взяв активну участь у ІІІ Всеукраїнському двотуровому
фестивалі-конкурсі мистецтв «КРАЇНА КОБЗАРЯ», організатором якого є оргкомітет «Смайл
фест». Конкурс проводився з метою популяризації української сучасної та
народної культури, культурних цінностей та національної пам’яті українського
народу задля зміцнення сучасної української ідентичності, сприяння розвитку
талановитої і обдарованої молоді та дітей.
Фестиваль-конкурс
мистецтв «КРАЇНА КОБЗАРЯ» видався цікавим, патріотичним і сповненим
українського духу та творчості. Творчі роботи представлені на конкурс були достойно оцінено журі.
Колектив закладу з
творчою роботою «Моя Україна – незламна і єдина», нагороджений дипломом
лауреата та виборов Гран-прі у номінації «Фотомистецтво» у змішаній віковій категорії.
Вихованка старшої
групи «Дзвіночок» Щербак Софія (керівник гуртка зображувальної діяльності
«Барвисті пальчики» Інна Гасанова) з творчою роботою «Ой, заграю, заспіваю…» нагороджена
дипломом лауреата та виборола 1 місце у номінації «Декоративно-прикладне
мистецтво» у віковій категорії «Малюки» (3-6 років).
Творча студія «Лиск
загадок у руках» у складі Алли Андрушко, Інни Гасанової, Ірини Назаренко з
творчою роботою «Душа українського козацтва» нагороджена дипломом лауреата та виборола 2 місце у
номінації «Декоративно-прикладне мистецтво» у змішаній віковій категорії.
Раді привітати
наших талановитих учасників з гарними результатами ІІІ
ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ДВОТУРОВОГО ФЕСТИВАЛЮ-КОНКУРСУ МИСТЕЦТВ «КРАЇНА КОБЗАРЯ».
Бажаємо не
зупинятися на досягнутому, легко йти вперед до підкорення нових творчих вершин,
прославляти нашу неньку Україну, зберігати її традиції та розвивати культуру.
Загублений гаманець
Португальська народна
казка
Жив у Алемтежу
багатий купець. Чим більше грошей відкладав він у скриню, тим скупішим ставав.
Цілими днями тільки про те й думав, як би нажитися і кинути в скриню ще одну
жменю золотих монет.
Одного разу він купив череду
овець і продав її з великою вигодою. Веселий, з тугим гаманцем у кишені, купець
повертався додому з базару. І як йому було не веселитися! У гаманці дзвеніли
чотириста золотих ескудо. «На ці чотириста я знову куплю овець і продам їх за
вісімсот. Куплю нових і знову продам вдвічі дорожче … » - думав жадібний купець
і так розмріявся, що випустив гаманець з кишені.
Тільки вдома він помітив
пропажу і разом із тугим гаманцем мало не втратив розуму. Всю ніч він не спав,
зітхав і охав, а вранці пішов до володаря міста, великого герцога, і, низько
кланяючись, почав просити його:
– О великий герцоге, заступнику
нещасних та покровитель усіх чесних людей! Виручи мене з біди, накажи оголосити
указ: якщо хтось знайде гаманець із чотирмастами ескудо, нехай принесе до тебе
і з чотирьохсот отримає в нагороду сорок.
Герцог пошкодував купця і того
ж дня наказав оголосити на площі про пропажу і про обіцяну щедру нагороду. А
через три дні до герцога прийшла бідна жінка і вручила йому гаманець із
чотирмастами ескудо.
– Твоя чесність гідна нагороди,
– сказав великий герцог і наказав покликати купця.
Побачивши свій гаманець, купець
висипав гроші на стіл і жадібно почав перераховувати золоті. Їх було рівно чотириста.
Але тепер купцю не хотілося
розлучатися навіть із десятою часткою грошей.
– О жінко! – Вигукнув шахрай. –
Тут не всі гроші! Окрім цих ось, чотирьохсот ескудо, я поклав у гаманець ще
чотири венеціанські золоті!
Жінка спокійно відповіла:
– Сеньйоре купець, якби я
хотіла привласнити собі ваші гроші, я взяла б весь гаманець і не принесла б
його сеньйорові герцогу.
Всі зрозуміли, що вона говорить
правду, але купець продовжував кричати і лаяти жінку. Звичайно, герцог
здогадався, що жадібний купець просто не хоче платити обіцяної нагороди, і
наказав йому:
– Підійди до мене і дай сюди гаманець.
Купець виконав наказ. Герцог запитав:
– Ти стверджуєш, що у твоєму
гаманці були ще чотири венеціанські монети?
– Так, сеньйоре герцог.
– Чому ж ти не сказав мені про
це раніше? Чи ти хочеш привласнити чуже?
І, підвищивши голос, сказав:
– Цей гаманець не належить
купцеві. Я теж днями загубив гаманець, і в ньому було стільки ж золотих ескудо,
але не було жодної венеціанської монети. Значить, цей гаманець мій.
Потім,
звернувшись до жінки, герцог додав:
– Шановна сеньйора, дарує не
той, хто багатий, а той, хто добрий, – так кажуть у нас у народі. Тому ти
принесла сюди цей гаманець. Візьми його собі в нагороду за доброту.
І він віддав жінці гаманець з
усіма ескудо.
А жадібний купець пішов ні з
чим і став надовго посміховиськом для всього Алемтежу.
