Комп’ютерні ігри: уважно вибирати,
уважно керувати.
.jpg)
Попри очевидну розважальну функцію, це чудовий компонент навчання. Діти можуть вчити літери на клавіатурі, спілкуватися через вебкамеру з репетитором і обговорювати свої роботи та заняття… У таких випадках комп’ютер чи планшет – прекрасний інструмент для роботи.
Комп’ютер може знайти
своє місце і вдома. Ваше завдання – вибрати хороші ігри та навчити свою дитину
користуватися ними малими порціями самостійно… або разом із вами.
Тепла атмосфера ігор, в які грають усією сім’єю, сприятиме зближенню
поколінь. І поступово їх також можна буде використовувати для невеличких вправ
на обчислення, розвиток уваги та пам’яті!
Яку гру вибрати?
Не варто думати, що що програми навчанняматематики та читання, розроблені
для найменших, дозволять їм «випередити» інших. У цих іграх діти лише
пробігають по основах навчального матеріалу і, в підсумку не отримують
очікуваного результату.
Приблизно у 4-5 років найкраще підійдуть чисто розважальні електронні ігри.
На думку деяких батьків, досвідчених геймерів, «найкраще дати своїй дитині
набити руку на старому, дуже простому пристрої, наприклад, старому телефоні, і
з простими зображеннями. Якщо дитина його зламає чи розбере на частини, бо
сприйматиме за іграшку, це не матиме значення». Таким чином, для дитини 3-6
років мобільна гра буде звичайною іграшкою, як усі інші, що , можливо, і є її
найкращим застосуванням! У цьому дуже творчому віці дитина гратиме в електронну
гру з таким же задоволенням, з яким «телефонує», приклавши до вуха свою
кишенькову приставку, або уявляє, що це пульт для запуску в космос її ракети з LEGO!
Які нові вміння здобувають діти, граючи
свої перші партії в комп’ютерних іграх у віці 3-6 років?
Дослідження , які провела ПатрісіяГрінфілд, психологиня-дослідниця
Каліфорнійського університету (Лос-Анджелес), показали, що діти-любителі
екранних ігор легше засвоюють поняття, пов’язані з представленням простору в
трьох вимірах. Крім того в них розвивається дедуктивний інтелект, а також
здатність бачити зв’язки між
різними елементами. Отже, йдеться про складніші причинно-наслідкові зв’язки,
ніж ті, коли, натискаючи кнопку, ти помічаєш, що вмикається світло. Для того,
щоб перейти на вищий рівень, наприклад у грі «Маріо», дитині доведеться
навчитися урізноманітнювати свої дії та знаходити нові шляхи, щоб завершити
місію. Отже, гра може допомогти дитині встановити зв’язок між різними елементами, завдяки чому
воназнайде рішення, аби перейти на вищий рівень.
Інші дослідження показали, що діти, які регулярно грають у комп’ютерні та
мобільні ігри, вдосконалюють свою дрібну моторику, особливо координацію
«рука/очі» - вміння, яке діти застосовують у багатьох інших повсякденних діях (
відкривання коробки, малювання, куховарство…)
Чи можна залишати дитину 3-6 років
самостійно грати в екранні ігри?
Важливо, щоб батьки були присутні принаймні під час ознайомлення дитини з
грою. Для дитини вміння «бути на самоті» можливе лише, якщо спершу вона
зберегла в собі спогад про спільне задоволення. Якщо дитина у якийсь момент не
прожила цей емоційний досвід з кимось із батьків, найчастіше вона покине таку
гру.
Норми й рекомендації щодо ігор.
Ви можете запитувати себе, чи, граючи зі старшими дітьми, мала дитина не
зазнає потрясіння від певних зображень і ситуацій, не передбачених для її віку?
Батьки мають бути особливо уважними в таких випадках. Багато ситуацій, як-от
опинитися на місці злочинця, якого переслідує поліція, або коли тебе зжирає
монстр, уже стали звичними в іграх для підлітків. Але ці сцени часто лякають
менших дітей, навіть якщо вони цього ніколи не визнають, побоюючись здатися
«малими»!
Щоб допомогти батькам вибрати гру. Адаптовану для їхньої дитини, було
запроваджено європейську норму. Її потрібно дотримуватися і під час купівлі
гри, і вдома. Для цього варто вчити відповідальності старших братів і сестер.
Поясніть їм, чому не можна дозволяти молодшим грати в ті самі ігри, в які
грають вони.
Встановлення обмежень для своєї дитини.
● Чому ви поступилися і купили своїй
дитині приставку, планшет чи смартфон? Тому, що у всіх його друзів цей пристрій
уже є, тому, що це єдине, що дитина попросила на день народження, і її
хрещений, любитель ігор, неодмінно хотів подарувати саме це…
●Але тепер, коли у дитини є свій гаджет,
як «у всіх», точно зрозуміло одне – потрібно встановити обмеження й пояснити
дитині причини цього.
Коли граєш у комп’ютерну гру,
місії довгі та складно зупинитися посеред захопливої пригоди. Що робити?
Попередити свою дитину, що вона гратиме лише один раз на день. Управляти часом
гри максимально ефективно, уникаючи різкого переривання, що завжди тягне за
собою істерики та розчарування. Показувати дитині, що ви легко користуєтеся
приставкою чи комп’ютером
і знаєте, як зберегти незакінчену партію, щоб дитина могла продовжити завтра.
І головне: не забувати, що моменти
спілкування з дітьми про їхні улюблені ігри – це ключ до здорової атмосфери в
сім’ї.
Як
установити обмеження?
● Пояснити причини обмеження часу.
● Встановити правила, про які ви
домовилися спільно.
● Запровадити менше часу на гру, якщо
дитина порушить правила.
Чому
здається, що комп’ютерні ігри, більше за інші ігри, створюють проблему батьківському
авторитету?
Багато батьків не мали інтерактивних ігор у дитинстві, і цей розрив між
поколіннями створює непорозуміння між дітьми та їхніми батьками. Останні, не
знаючи насправді, як працює комп’ютерна гра, довільно переривають партію і не обов’язково ставлять правильні запитання своїй дитині,
наприклад: «На якому етапі своєї місії ти зараз?», «Чи можна зберегти поточну
гру?». Тому, дуже важливо, щоб батьки намагалися зрозуміти, як працює гра, і
знали, як говорити про неї зі своєю дитиною.
Окрім того, батьківський авторитет зараз здається крихкішим, особливо через
те, що батьки хочуть, яби їхні діти їх любили. Тому їм важче встановлювати
обмеження. У такому разі легко звинуватити комп’ютерні ігри у всьому злі, аби лиш не визнавати
свою нездатність як батька або матері встановити обмеження.
Чи не перетворює надмір правил і обмежень
ігрову приставку, комп’ютер чи інший гаджет на особливий і,
відповідно, дуже бажаний предмет?
Байдуже, йдеться про екранні ігри чи будь-які інші заняття, завжди дуже
важливо підіймати питання обмежень, але це не обов’язково зробить предмети
«привабливішими» в очах дитини цієї вікової групи. Це явище виникає пізніше,
починаючи з 12 років, у віці, коли бажання «порушення» і «забороненого» стає
важливішим.
Малі діти схильні випробовувати встановлені для них обмеження, але водночас
факт їхнього запровадження глибоко заспокоює дітей, навіть, якщо самі обмеження
приносять багато розчарувань…
Література: Мадлен Дені Мішель Стора ЦИФРОВЕ ДИТИНСТВО ГАДЖЕТИ І ТБ:
ЗАБОРОНИТИ НЕ МОЖНА ДОЗВОЛИТИ
Ні, ні і
ще раз ні! Період заперечення.
Безкінечні повтори слова «ні»,
присмачені кількома спалахами гніву – саме так ваша дитина випробовуватиме свою
владу у віці приблизно двох років. Це надзвичайний період…звісно, якщо ви
любите випробування. Будьте готові, що протягом кількох місяців ваша дитина
вперто стоятиме на своєму, бунтуватиме проти найменших заборон або ж казатиме
«ні», просто аби перевірити, як це чарівне слово впливає на інших. Зберігайте
твердість у певних питаннях, однак не відмовляйте дитині занадто часто.
Поважайте всі її «ні» та «не хочу» і неодмінно дайте зрозуміти, що ви не
погоджуєтеся на деякі її вимоги, щоб допомогти їй подорослішати.
У віці 2-3 років дитина починає
поступово сприймати себе як окрему особистість. З кожним днем вона дедалі краще
усвідомлює свої почуття. Тому дуже корисно допомогти їй самій знайти рішення
для подолання гніву.
Часто у ваших інтересах сказати
«так» дитині, яка любить на все відповідати «ні». «Так, ти можеш повезти свій
візок, яле тільки недалеко», «Так, я дозволю тобі встати з візка, якщо ти
негайно перестанеш кричати». Такі маленькі поступки навчать дитину бачити речі
в позитивному світлі. Подібні приклади викличуть у неї бажання проявляти ініціативу,
а не отримувати задоволеннявід «викидання коників» на пустому місці.
Варто знати
● період заперечення триває приблизно 18 місяців у
хлопчиків і 21 місяць у дівчаток і закінчується у віці трьох років.
● три основні сфери, де цей період проявляється
найяскравіше – це сон, їжа та охайність.
Фрази, які стануть у пригоді:
«Чи можеш ти запропонувати щось краще замість того, щоб кричати?»
«Покажи, як ти це зробиш
наступного разу».
Істерики – звичне явище для дітей
віком від 2 до 4 років. Цей період може тривати від кількох місяців до року,
при цьому «пік» такої поведінки, як правило, припадає на другий рік життя
дитини – «кризу двох років»!
Те, що випробувано на практиці:
► Говоріть простими словами: наприклад, скажіть «Я не хочу,
щоб ти…» замість «Ти не повинен…». Дитина має зрозуміти , що саме Ви тут
приймаєте рішення.
► Якщо дитина відповідає «ні» на будь-яке запитання,
вибирайте інші слова, щоб змусити її перестати погано поводитись: «стоп»,
«припини», «це не добре»…
► Не реагуйте занадто суворо на будь-який прояв незгоди
дитини, дозвольте їй час від часу виходити з конфлікту з високо піднятою
головою.
► Саме Ви, батьки, знаєте, що може й чого не може робити
ваша дитина. Частіше нагадуйте їй про це, наводячи конкретні приклади замість
абстрактних порад.
►Обійми й заспокійливі слова після сильної істерики
надзвичайно важливі. Цей досвід знадобиться дитині в складні моменти подальшого
життя.
► Не піддавайтесь гніву: слова, сказані твердо й спокійно,
діють значно краще, ніж погрози.
► У дні, коли Ви втомлені, краще перейти на інший бік
дороги, якщо проходите повз крамницю з морозивом, - щоб не наразитися на
істерику.
Література: Мадлен Дені УПРАВЛІННЯ
ГНІВОМ ЯК РЕАГУВАТИ НА ДИТЯЧІ ІСТЕРИКИ.